Марлевою пов*язкою слова дивним чином
Закривають рот.
Аборт думок з мозку провели успішно.
Мені не смішно. Не страшно. І головне, не соромно.
Моє друге «я» міцно спить.
Не питайте, що сниться.
Таємниця чи просто не знаю сама.
Зима вже випила всі соки з тіла.
Пролітає якась думка, ховаю слова в сумку.
До завтра два кроки у ніч. Клич совісті
Глушить істеричний сміх.
А мені не смішно.
Вийшло боком, з-під контролю, з під*їзду
Моє існування.
Чекання зміни вартості на дива.
Розстріляні спроби до боротьби.
Води дайте! Залити вогонь страху.
На даху сходить сонце нового дня.
А в мене марлевою пов*язкою служать слова.
Взимку
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111051200947
Свидетельство о публикации №111051200947
Рецензии