Ми застигаємо в дикому танці вогнів
Тих, що палаючи в нас, запалають довкола,
Весно-весна,ти така по-дитячому квола,
Наче душа переможених сирих човнів.
Ми загубилися в чорних суворих вітрах.
Ми захлинулися– спраглі – горючою кавою…
Я на долоняхтвоїх сніжинкою, краплею талою –
Ти же гіркими сльозами у вогких очах.
Сплетеним тілом, руками у пошуках мрій
Ми зазміїлись в яскравих вселенських просторах
У безкінечних падіннях, річках і у горах –
Ти, головне,не спали їх, мій любий – зігрій.
Криком жаданим торкнутися білих зірок,
Щоб без драбини до місяця пальцем дістати,
Скільки вже можна на пару з тобою чекати –
Ген до сузір’їв та Чорних таємних дірок.
Ми закохалисьу запах таємних жадань –
В пошуках світоча щастя, благань, насолоди –
Квіткою дикої,ще неторканої вроди,
Пристрастю диких,болючих і щирих вітань.
Прокохання
© Copyright: Аромат Кави, 2011
Свидетельство о публикации №111051206640
Свидетельство о публикации №111051206640
Рецензии