Плачте очі, плачте гірко
По тій клятій долі,
Що зустрілась ненароком
На життєвім полі...
Скільки ж очі поплакали,
Скільки ж серце мліло,
Дочекатись не зумівши,
Взяло й зачерствіло...
Зачерствіло, мов окраєць
Сушеного хлібу,
Не розіб'єш, не вломаєш
Не піддасться згибу...
Засуджуйте як схочете
Їхню душу й тіло -
Не змогли порозумітись
Ні в якому ділі.
Що вам стало на заваді,
Папірець чи діти?
Краще було б розлучитись,
Ніж душею тліти.
-----------
Плачте очi, плачте гiрко
© Copyright: Фаина Янко, 2011
Свидетельство о публикации №111051200450
Свидетельство о публикации №111051200450
Рецензии