Минаю кордони, тікаю від втоми.
Ввечері холодно, кава на підвіконні.
У квітах ховається літо.
Куди подіти слова,
Напевно у себе.
Вчора падало небо.
Нарешті не треба нічого пояснювати
Й привласнювати чужі чесноти.
Доки зійде сонце,
Роса виїдає очі.
Все важче чекати ночі.
Мені мало місця у чітко
окресленому квадраті.
Друзі знову не в захваті
від моїх намагань її повернути.
Варто бути сильною.
Набираю номер.
Кава уже холодна.
А ввечері на диво тепло.
Всоте переглядаю погляди.
І до серця змінюю коди доступу.
Просто
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111051203245
Свидетельство о публикации №111051203245
Рецензии