Запроси мене на небо, я не хочу більше жити!
Ти казав мені, як треба: «Приходь до мене жити»;
Все набридло, я - погана, хтось шепоче у ночі
Бо без тебе я мов п*яна. Запроси!
Там! Хочу туди!
Спокій знайти, тебе знайти
Небо безмежне - душа жива!
Як не запросиш, прийду сама...
Чому так сталося? Чому?
Я в чомусь завинила?
Ти так несподівано пішов, земля ще не остигла...
Все набридло, я - погана, хтось шепоче у ночі
Запроси мене на небо, я благаю запроси!
Вітер віє без надії темної, як ніч
Ти мовчиш, а мої мрії вже пішли кудись
Я чекаю, сподіваюсь на звісточку якусь
Небо тягне, небо манить
Та, на землі я залишусь...
Запроси мене на небо...
© Copyright: Нюта Бойко, 2011
Свидетельство о публикации №111051102846
Свидетельство о публикации №111051102846
Рецензии