С. Есенин. Ответ. На украинском языке

Відповідь

(Перекладено на українську з С.Єсеніна)

Старенька рідненька,
Живи, як ти живеш.
Твою любов і пам'ять
Ніжно відчуваю.
Та тільки ти
Й краплинки не збагнеш –
Чим я живу,
На світі чим займаюсь.

Тепер у вас зима.
Ночами місяць проглядає.
Я знаю, ти
З думками не одна,
Як ніби хто
Черемуху гойдає
І розсипає
Сніг біля вікна.

Ріднесенька!
Хіба заснеш в метіль?
І комин жалібно
Протяжно завиває.
Лягти захочеш,
Бачиш не постіль –
Вузьку труну;
І в ній – тебе ховають.

Як ніби тисяча
Гугнявіших дячків,
Ридма ридає
Підла завірюха!
І сніг лягає,
Ніби п’ятачки,
За домовиною
Ні жінки, а ні друга.

Та більше всього
Я весну люблю.
Люблю розлив
З його стрімким потоком,
Де кожній трісці,
Ніби кораблю,
Такий простір,
Що не охопиш оком.

І ту весну,
Яку я так люблю –
Велика революція –
Я називаю!
За неї лиш
Страждаю і терплю,
Її одну
Я жду і закликаю!

Та це паскудство –
Холоду планета!
Її і Сонцем-Леніним
Ніяк не розтопити!
Тому
З душею хворою поета
Я скандалістом став,
Бешкетником, став пити.

Ще час  прийде,
І, рідна, маєш знати!
Вона прийде, ця бажана пора!
Не марно ми
Взялися за гармати:
Той біля пушки сів,
А цей – біля пера.

Забудь про гроші ти,
Забудь про все.
Яка погибель?!
Як ти так посміла?
Я не корова,
І не кінь, і не осел,
Щоби мене
Виводили із стійла!

Я вийду сам,
У бажану хвилину,
Коли пальнути
Вдасться по планеті,
Я повернусь,
Куплю тобі хустину,
А батькові –
Що мав він на прикметі.

Поки – іде метіль,
Як тисяча дячків
Ридма ридає
Підла завірюха.
І сніг лягає
Ніби п’ятачки,
За домовиною
Ні жінки, а ні друга.