І щось мене ранком у лісі травневім водило,
І щось мене звало, і знову мене щось вело
До цього затишшя, до цього магніту-кадила,
Що щедрим пришестям пречисто, пребіло цвіло.
Я тут зупинився. І слухав, як роси ранкові
Озвучену тишу котили з розбуджених віт,
Коли ж нахилився - побачив у кожнім росткові
Не просто конвалію -
ніжний вражаючий світ.
Тебе там угледів у біло-зеленому платті,
Шарпкому, як вітер, грайливому, наче твій сміх.
А сонце над нами пірнало то в хмари кудлаті,
То тирсу-проміння стелило ряденцем до ніг.
То де ж ти, ласкавко, у лісі оцьому чи в місті,
Яким камертоном в обійми гріховні зовеш?
Розтанув оазис. Лиш нетрі довкола імлисті,
І чаркою чару відлунює сріберна креш.
I щось мене ранком у лiсi травневiм водило...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111051004301
Свидетельство о публикации №111051004301
Рецензии
В'ячеславе! Це Божественно гарно! Ніжно, витончено, як і ваша душа! Я вражена. Дякую за красу ваших думок і почуттів.
З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 16.05.2011 20:01 • Заявить о нарушении
З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 16.05.2011 20:01 • Заявить о нарушении