15. 20 Паростки фашизму

Звертання до хлопцiв,якi не давали змоги ветеранам положити квiти до могили Невiдомого солдата у Львовi 09.05.2011.

Коли коричнева чума
Європу затопила,
I друга свiтова вiйна
Iз краю в край гримiла,
  Плiч-о-плiч стали,як один
  На бiй зi зброєю в руках
  I росiянин, i грузин,
  I  українець,i казах...
Стояли разом i лягли
В ту землю,що ти топчеш.
Вони iнакше не могли.
Свiт рятували,хлопче!
  А хто залИшився живим
  У бiйнi тiй жорстокiй,
  Прийшов,щоб поклонитись тим,
  Хто тут знайшов свiй спокiй.
Живуть традицiї в вiках,
Загиблим честь i шана.
А в тебе пiднялась рука
Штовхати ветерана.
  Щоб мав ти погляди свої,
  I в що хотiв в те вiрив,
  Ризикував життям своїм
  Той ветеран похилий.
Любити можеш iнше ти,
I думку iншу мати.
За те якраз i полягли
У тiй вiйнi солдати.
  Проте дай право i менi
  На погляд особистий,
  Бо,хочеш вiр,а хочеш нi,
  Ти сам стаєш фашистом
I соромно i боляче,
Що на моїй Вкраїнi,
Де кровоточать рани ще,
Фашизм пуска корiння.

   10.05.2011