До гондурасцiв

Я питаю в людей, у газет та у станцій FM,
Пхаю очі в TV, видивляюся навіть на прасці:
Чи судилося нам і радіти, й пишатися днем,
Коли ми усвідомимо врешті, що ми гондурасці?

Що Радянський Союз наша зрадила ница душа,
Де ми сильні були, мусив світ рахуватися з нами,
І теперечки на шахівниці великій у США
Пішаки ми нікчемні з грузинами та латишами.

І що ми віддали тупо ядерну зброю за «Thank’s»,
Літаки стратегічні нам янкі на брухт розпиляли,
Й нині армію хоч розганяй, бо навряд чи є сенс,
Щоб у ній далі крали, по людях невинних стріляли…

Що заводів і фабрик ми знищили більшість також,
Розтягли агропром по півсотні цеглинок селянам,
Що тепер ми «бананова» дійсно республіка, бо ж
Раді хоч кормовим, зате імпортним бульбі й бананам.

І що ми й комунгосп, крадучи, опустили на дно,
Труби каналізацій, наприклад, тримаються дивом;
Не дай, Боже, прорве й у Дніпро хлинуть сеча з лайном,
Українським це буде, чи то – гондураським проривом.

Що вмирає наука, освітою править Хабар,
Люди бидлом стають, дуже злим, тільки п’яні – веселі,
Ну а гроші людські за бугром заробляють хіба –
День і ніч гнучи спину або «передком» на панелі.

Що раніше здорових здебільшого мали дітей,
Ну а зараз виходять зі школи практично каліки,
Що у вільній державі народ вимирає наш, гей,
А від цього нам влада шукати не думає ліки.

Що співаємо гарно, а гарних не пишем пісень,
Не знімаєм кіно, книги й ті у нас – макулатура,
Все, чим можем гордитись, – злодюги, хоружівський пень[1],
Вишиванки, горшки, «геноцид» і трипільська культура.

Гондурасці мої! Гондурасці ми з вами чи хто?
Може, Дудар Євген заповів мозамбікцями бути[2]?
Геть відсталі, зулуси або індіанці в авто,
Хоч би як неприємно цю правду зненацька почути.

Гондурасці мої! І самому не в кайф ці слова!
Звісно, краще ховатись, мов кріт, у «державницькій» казці…
Але мушу казати, бо певна моя голова,
Що країну так нищити здатні лише гондурасці.

А хіба гондураською мова державна не є,
В кабінетах написана штучно для крові і горя?..
Дикуни звикли думати, ніби то рідне, своє,
А самі переважно нарєчієм руським говорять…

Гондурасці! Бажаю я вам і горілки, й винця!
Українцями вимерти – також кінець екстра-класу.
Але в чому ж насправді причина такого кінця,
Як не в тому, що скотимось нижче Малі й Гондурасу?

_______
1 Можемо знайти у Хоружівці пень на місці зрізаного дерева і надати йому статус пам’ятки природи національного значення. А ви про що або про кого подумали?
2 Згадка про цикл антиімперських памфлетів Є.Дударя, головним персонажем яких – причому дуже позитивним – є Гаврило з хутора Мозамбік.