С. Есенин. Письмо матери. На украинском языке

   (Перекладено на українську з С.Єсеніна)

Лист від матері

Чого б мені
Придумати такого,
Тепер про що
Я мав би написати?
На видноті
На столику убогім
Біліє лист –
Його прислала мати.

Вона так пише:
"Зможеш – навинись.
Їдь на святки,
Голубчику, на ближні.
Мені шаль купиш,
Батькові – штани,
Тепер наш дім
Пообсідали злидні.

Не до вподоби,
Жах, що ти – пііт,
Що ти здружився
З славою дурною.
Та краще би
Ще з малих літ
Ходив ти в полі за сохою.

Стара я стала,
Зовсім нікуди.
Лишався б дома –
Я б не бідувала.
Невістки хочеться
Вряди-годи,
Я б онучатко
На нозі гойдала.

А ти дітей
По світі розгубив.
Віддав другому –
Чом? – свою дружину.
Сам без сім'ї,
Без дружби…Наробив!
Взяв і поринув
У кабацьку вирву.

Ну що з тобою,
Сину мій?
Такий сумирний
В повсякденні.
А говорили всі наперебій:
Який щасливий
Олександр Єсенін!

В тобі надії
Наші не збулись.
Тому душі
Болючіше  й гіркіше.
До думки марно
Батько прихиливсь,
Щоби за вірші
Грошей брав побільше.

Хоч скільки б ти
Не брав,
Ти не пришлеш додому.
І через це слова
Так гірко ллються,
Що знаю я
На прикладі твоєму:
Піїтам гроші не даються.

Не до вподоби,
Жах, що ти – пііт,
Що ти здружився
З славою дурною.
Та краще би
Ще з малих літ
Ходив ти в полі за сохою.

Тепер одна журба,
Живемо, як в пітьмі.
У нас нема коня.
А був би ти при домі,
То все б було,
І з розумом твоїм –
Головував би
У волвиконкомі.

Сміливіше жили б,
Ніхто б не утрудняв.
І сам би ти
Не був такий присталий.
Свою б дружину
Біля прядки знав.
І ти, як син,
Беріг би нашу старість".

………………………….

Я жмакаю листа,
Бере в обійми ляк.
Хіба без виходу
Дорога заповітна?
Я розповім про все,
Що втримую в думках.
Все розповість
Лист відповідний…