Моїм закарпатцям
Залишили гори,
кинули смереки, -
подалися з горя
у путі далекі.
Дім відправив кожен
в світ по чоловіку,
щоб привіз - дай Боже! -
рятівну копійку...
Тут про гибель йдеться.
Помочі - нізвідки.
Чим їм обернеться
вічність заробітків?..
Поталанить мужу -
долі усміх нині,
ні, то Богу - душу,
тіло - домовині.
Божевільна дійсність,
в ній немає казки.
Знов чекання вічність
гіркоти розв'язки.
Квітень 2007
Чекання
© Copyright: Поэт Закарпатья Василий Галас, 2011
Свидетельство о публикации №111050807182
Свидетельство о публикации №111050807182
Рецензии