Плине час
От і знов день в вічність відлетів.
А моє життя тече рікою
Поміж таких різних берегів.
Аж не віриться - були близькими,
Як ріка струмочком ще була,
Панувала злагода між ними,
Ніжним килимом трава росла.
Хоч і затишно у ріднім домі,
Доля кличе у далеку путь,
Де нові світанки. Невідомі
Зустрічі і погляди вже ждуть.
Чи дощі чекають там, чи сонце?..
Береги ж тим часом розійшлись.
Кам’янисті у чужій сторонці,
Іноді піщані, як колись.
Разом бачили ми вже багато,
Світ - безмежний, сповнений чудес.
Що судилося іще пізнати?
Буду разом з браттями чи без?
З ними рідше раджусь, розмовляю.
Я й сама змінилась , не впізнать -
Стрімка й повновода, поспішаю,
Щоб за обрієм десь морем стать...
Свидетельство о публикации №111050807020
Удачі, надхнення.
З теплом,
Любовь Постникова 01.05.2012 14:13 Заявить о нарушении
Дуже дякую Вам за такий відгук!
Взаємно бажаю Вам щастя, успіхів, натхнення )))
З теплом -
Наталья Царенко 01.05.2012 23:26 Заявить о нарушении