Вона завжди була собою
і щирістю ламала скло...
Блищала жорсткістю живою
і знала у обличчя зло.
Любила бас і гарний голос,
коли мороз по шкірі йшов...
Коли від страху дибивсь волос,
у неї в жилах грала кров;
вона сміялась диким сміхом,
любила вітру щирий спів,
і кожний порух-її втіха,
кому,як їй вагу знать слів...
Що слово ранить,вона знає,
і знає,що реальність-теж...
і те,що зброєю буває-
її краса не має меж...
Але реальність-гостра бритва,
що розполосувала час
нікому з нею не змиритись,
не зрозуміть нікому з нас...
крокує по життю самотня,
скрадаючи любов і час
в її очах-хмільна безодня,
а в серці-світ,що не для нас...
09.28
09.01.2011 Chester_AmaDeuS
Вона
© Copyright: Михаил Хилько, 2011
Свидетельство о публикации №111050804865
Свидетельство о публикации №111050804865
Рецензии