Вона любила присмак пертусину.
Із далеку її манив жасмин.
І тільки у зелених мокасинах
Каміння вона чула спів…
Занедбаного світлого волосся
Лягає тінь на плечі золоті.
Де ті, дівча, тинялось досі?..
В чиїм ховалося теплі?..
Недопалків сліди на шкірі…
Стрункої постаті пригнічена краса…
Зів’яле серце в молодому тілі
Стежинку терену шукає в небеса…
Байдужі спогади і марні сподівання…
Тремтячим голосом вигукує слова.
Безглузде почуття, оте кохання,
В задимленому мороці хова…
Остання сповідь начебто людини…
Сторінка вирвана із власного життя…
Кохання кольору небес… Безсила
До дівчини убити почуття…
Жертвам гомофобии повящается...
© Copyright: Юлия Данилюк, 2011
Свидетельство о публикации №111050704432
Свидетельство о публикации №111050704432
Рецензии