хутiрське мовчання -1

ЗАМАЛЬОВКА КРАЄВИДУ

На шляху, що пролiг ковилою -
Срiблом-шовком степiв`я поли -
Йдуть без поспiху до водопою
Сiро-срiблi поважнi воли...

Вiк по вiку... Промовлю коротше:
Ця картина була за звичай.
Зараз пустка намулює очi:
Де воли з ковилою? - Вiдчай!
14 грудня 2006




***
Одне й те саме! I сьогоднi зрання
Скрегоче слово, кинуте в мовчання,
I думка занiмiло сатанiє...
Мовчу й не знаю, що з мовчання зрiє?

Пiд лiд мовчання я втiкла рiкою.
Об лiд мовчання слово б`є лускою.
Нема анi снаги, анi спокою -
Халепи скуштувала отакої!

Мовчу в папiр, як бовдур у ганчiрку.
Мовчу, мовчу... А, мабуть, таки гиркну!
I полетить з того мовчання дрантя!
Почуєте! Бо почуття - гарантiя!
16 грудня 2006





***
               Приборкай норов!
                Вийди!
                I скажи!
                (В. Базилевський)

Мов заклинання, в хутiрське мовчання
Позалiтали ластiвки-стрижi,
У вiдчаї - подiя надзвичайна! -
По-людськи мовлять:
- Вийди i скажи!

Засидiлась за хутiрським парканом,
Сховалася вiд кривди та iржi
Iз Базилевським та Арicтофаном.
Повторюємо: вийди i скажи!

Пора така, що вже перепорила.
Там, за парканом, - горе-муляжi,
А тут щавель й латук розкрили крила.
Неси їх людям! Справжнє - вiд душi!
20 листопада 2006




***
Мiсто мого дитинства -
Соняшник хутiрний,
Спритнiсть в`юнка, гонориста,
Сором фiранок-вiй.

Поруч дзюрчать цикади,
Дзигою дзизь дзинчить,
Зморгують соннi декади,
Пилом прибита мить.

Мiсто мого дитинства -
Зрiє кульбабки пух,
Тиша пливе промениста,
Ходить навшпиньках рух.

Я, хутiрська дитина,
Мала рости, мов крез,
Та, як берiзка без тина,
Не досягну небес...

У хмарочоснi хащi
Вбито буття процес.
Кинутий напризволяще
Свiт засмоктав прогрес...
3 червня 2006




НАЙДОВШI ДНI

Минуле подаровано у снах.
Найдовшi днi дитинства, де казково
Гублюся я по вуха в бур`янах,
Свiт мацаю, на зуб куштую слово.

Моє волосся - найбiленький льон.
Засмагле тiло майорить саднами
I ластовинням. Мабуть, що мiльйон
Слiдiв пасльону на краях панами.

Мiй довгий день вщерть сповнений турбот:
Хробак, метелик, ластiвка, мурашка -
Хто небу вчить, хто кличе в темний грот.
Менi їх мови розпiзнать не важко.

Спiв лiтака, цеберця чи кози,
Чи моркви на сусiдньому городi,
Хор куряви, цикорiя й лози -
Саме менi призначенi, та й годi!

Раптово чую, як пузанчик-брат,
Який нiчого в свiтi не второпав,
Озвавсь до мене з-за парканних грат:
- Вертайся,Томцю, покуштуймо кропу!

Вертайсь додому, сестро! Я втомивсь
Чекати, а за грати - ще не вмiю... -
Не сон! Не сон! Це довгий вiк втомивсь
I повертає колiю на мрiю...
5 листопада 2006




***
Заметiль пiд вишнi
Намела горби.
Двiйко нас - колишнi,
Нинiшнi - не ми.

Заметiль вирує,
Викрадає час.
Я тебе цiлую,
Снiг прикриє нас.

Ми з тобою - давнi,
Схованi в зими.
Цiлуватись в травнi
Будемо не ми...
14 листопада 2006




***

                В.М.I.

Тепло й затишно, сповна спокою
Тим брунькам, що сповитi лускою.
Супокiйно снять устрицi в мушлi:
Захист є, а до решти байдужнi.
Я люблю. Впали шторами вiї...
Перемовчу, бо навiть не смiю
Те промовити, як вiд розпуки
Менi хованкою - твої руки...
Теплi й затишнi, дужi й надiйнi,
Мов луска або мушлi, чи вiї. -
Чи земнi? Чи прибулi вiд Веги? -
Твої руки - мої обереги.
30 листопада-1 грудня 2006



***
Все бiле. Барв неначе не було.
Де двiр, паркан? Де поле i дорога?
Мiй хутiрець снiгами замело
Й забуто в свiтлiй пазусi у Бога.

Час зупинився. Води залило
У бiлизну крихкої порцеляни.
I дихання вiд подиву звело:
За цю красу нi гривнi, анi ляни

Не витрачено! То дари зими:
Кришталь мiнливий i пухнастi хутра,
Й ажурнi, помережанi дими,
Й тривала тиша, й невимiрнiсть мудра.

Мiй хутiр заколихано у снi,
Але з небес недрiмне око Бога
Синичку зiгрiва. Її пiснi
Я слухаю и знаю: є дорога!
19 листопада 2006





ХУТIРСЬКА ПРАЦЯ

Я кваплюся з мовчанням у рядки.
Гей, гей! У цьому русi зайвi гальма!
Вiд самоти, мовчанню завдяки,
Шукай грунтiв - потреба це нагальна!

По хуторах минулого шукай,
По сивих сторiнках класичних творiв.
Декоративний самосiв-курай
Без тебе є в сучасностi надворi.

Грунти - вони i в Африцi грунти,
А нашi, мовити до речi, - чорноземнi.
Шукай, копай, у грядках порпайсь ти,
В рядках вирощуй помисли туземнi!

Твiй хутiр iз мовчання проросте
Серед степiв чи в передгiр`ях Криму.
Повiльно потече життя просте:
Цибуля, хрiн, часник наповнять риму.
14 листопада 2006




ХУТIРСЬКИЙ БЕНКЕТ

Аби видались гостi хоробрi,
До читання та мислення гожi:
- Пригощайтеся, людоньки добрi!
Маю слово за хрон не солодше!

Ось вам квашений час, мов капуста!
Ось з городу свiженька iдея,
Мов редиска, повнiсенька хрусту!
Ще й сметанка-облуда до неї!

Передвиборне сало жовтеньке -
Дух важкий, але з перцем - то смачно!
Ось прогресу горiх - тут обценьки
Треба брати до рук - однозначно!

Ось вам смажена качка газетна
I законом наварений борщик -
Їжа добра, не iндиферентна!
Пригощайтеся, гостi хорошi!
15 грудня 2006




***

Тут ще ростуть тополя, вишня, слива.
Тут мить шепоче:
- Я була щаслива,
Але незчулась, як-таки майнула
Iз сьогодення краплею в минуле...
Тут ще живуть iз кiшкою собака,
Ще на ставку остання качка кряхка,
Та не скрипить засув iржавий брами.
Гостей нема... Хмарки лiтають снами...

           Стоять години, нiбито прикутi...
           З якого боку i з якого краю
           Спостерiгаю - куряви немає.
           З окрайчику життя - самотнiй хутiр.

Все зароста бузком iз кропивою,
I таїною давнього сувою
Лягає тиша... Тиша... Бог з тобою,
Окремий хутiр, не здавайсь без бою!
У самотi, у стиглому мовчаннi
Не перший ти i, мабуть, не останнiй.
Життя навколо обрiї колише.
Благословенна ти, самотня тише!

           Там суєта. Тут спокiй, повний дива
           Свавiльного рослинного буяння
           I дихання неквапного кохання.
           Я тут щаслива, я таки щаслива!

  17-18 листопада 2006