Тебе недосить

Я не знаю де ти, та кого питати про те де ти, не знаю.  Відчути твої холодні пальці своєю шкірою, здається найщасливіша мить мого життя, або ж того дня. Твої пальці завжди холодні, завжди тремтять як зорі, завжди рідні. Уявляю тебе сміливою леді з пістолетом під моїм старим светром; уявляю з героїчним поглядом без взуття. Я називаю тебе Мала. 
Я на тому місці, де кожен хворий туберкульозом,бронхіальною  астмою говорить, що це не найгірше, тому звертати увагу на такі життєві дрібниці не варто. Варто вірити у кохання, шукати кохання удень  і вночі. Вірити у кохану людину, якщо така є, якщо вона поряд з тобою. Кохання і є хвороба, невиліковна та небезпечна життєво.
Мені недосить спиртних напоїв, що ти ховала від батька, який так невчасно приходив з роботи. Мені недосить того волосся, яке ти невміло зістригала канцелярськими ножицями. Наші найкращі зачіски увійдуть в історію перукарської справи та індустрії моди. Тебе недосить, моя Мала.
Якби ж то не був таким дурнем, говорив би тобі: «Ти прекрасна!»,  можливо  зустрілись би знову, зустрілись з тобою вчасно. Якби ж то я знав напевно, що ти моє щире  кохання, тоді було б все інакше, я дозволяв би більше, був би з тобою ніжнішим, був би твоїм першим, був би з тобою мужнім, дарував би тобі рушниці, зорі та квіти, роздягав би тебе красиво, цілував би твої коліна, наполягав би себе вбити, а так я не знаю де ти, та кого питати про те де ти, не знаю….