Темна похмура дорога
Повний місяць ліс осява
І не чутно, і не видно нічого
Лише вітер доносить
Далекі слова…
Та не дізнатись хто страждає
Укритий темрявою ночі,
Й чому гарячими сльозами
Умиті виплакані очі…
Лиш місяць й темрява навколо
Його почують, зрозуміють,
Та не осушать біль очей
І сум з душі його не змиють.
Лиш місяць й темрява навколо
Тишу зворушить крик птахів
І знов слова впадуть сльозами
У землю сповнену гріхів…
Сонце зійде з-за горизонту
Настане знову новий день,
Рідна земля що з ним ридала
Порине в звук нових пісень.
Вона щоночі плаче, стогне
Під тяжкістю людських гріхів
Та душі стали вже черствими
Їм не зрозуміти болі слів…
Вже висохло оте сумління,
Що відрізняло від тварин,
І той хто в тиші ночі плаче
Мабуть зостався сам-один..
***
© Copyright: Людмила Билека, 2011
Свидетельство о публикации №111050602697
Свидетельство о публикации №111050602697
Рецензии