Атака

Командир заспішив,
                сухо крикнув "Вперед!"
Ми в атаку пішли...
                Загарчав  кулемет!
Ворог як знавіснів:
                Вів прицільний вогонь...
Автомат мій  тремтів
                У полоні  долонь.
Посилав автомат
                Кулі в смертний отвіт,
І судомно  приклад
                Бився в пружний живіт,
Біля вух пролітав
                Рій презирливих куль
Хтось попереду  впав,
                Мов зненацька спіткнувсь...
Він руками махнув,
                Й на землі вже затих...
Голови не пригнув
                Не схотів чи не встиг!
Не пригнув голови
                І віднині солдат
Із корінням трави
                Обійметься,як брат!
Та коли він упав
                Кулемет в його зойк
Як в намордник попав
                Захлинувсь і замовк...
Командир  закричав:
                "Уперед,молодці!"
Тільки  сам не вчував
                Чорну кров на щоці...