Мой котик
Він вправний і веселий і пухкий,
Хоч день, хоч ніч, хоч райдуга, хоч злива,
Він грає так, що пухом замітає Київ...
Якщо на поличці пронюхає клубочка,
За ниточки потягне, то капець,
Неначе з ссяками на клумбах бочка,
Неначе в полі свіжий вітерець...
З поличку лапкою його зіштовхне тихо,
Розіб’є дзеркало чи може, що знайде,
Із криками та муркотінням диким,
Він по дорозі злістної війни піде...
А після обіссить шо тіко знайде,
Треба сховать кудись свої штанці,
Схвоється кудись, потім пізнай де,
Я став боятись спати навіть уночі...
Свидетельство о публикации №111050400875