втрачаючи сенс і землю з-під
ніг,
чи встояти в боротьбі ми
зумієм?
хтось вогник в душі яскравий
зберіг,
хто як...в ого полум'я лиш тліє.
але знати треба: все жіснує
те жити бажання,те рвіння
вперед.
Ніхто не згасить, ніхто не
вгамує,
вірність Батьківщині ніхто не
відбере!
ми ж можем зламати всі
перешкоди,
йти у темряві й у серці світло
нести.
ми діти своєї землі, надія свого
народу.
я вірю, ми вірний шлях у змозі
знайти;
зруйнувати систему, розбити
кайдани;
ми бачимо заклик до дії у
своїх очах.
вільні люди, коритись більше
не станем...
але поки майбутнє у наших
руках.
Втрачаючи сенс...
© Copyright: Анастасия Кальницкая, 2011
Свидетельство о публикации №111050406413
Свидетельство о публикации №111050406413
Рецензии