…Ранок вмився дощем.
І мов лінзи блищать краплі білі
На вологій траві.
Пахне солодко й терпко садок.
І туман-хуліган,
Аж на очі насунувши брилик,
Золоту пектораль
Із кульбаб на зелений замок
Зачинив. Та не зміг,
Наче Рим в боротьбі проти галів,
Втримать владу навік,
Хоч вважав, що здолав Рубікон.
Бо новітні вожді –
Квіти з мороку скреслих конвалій –
В ризах білих прийшли,
Ароматом рознісши закон,
Що любов – боре страх,
І тумани поступляться світлу,
Заспівають вітри,
Сонця промінь торкнеться землі.
І просфори кульбаб
Вже не золотом – духом розквітнуть,
Дива райдуги жар
Вічним вироком стане імлі…
2011
Умитий ранок
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111050308170
Свидетельство о публикации №111050308170
Рецензии