(Уривок із поеми Т.Шевченка "Сліпа" перекладено на українську)
«Кого, ридаючи, прикличу
Тугу ділити і мій сум?
На чужині кому у звичай
Торкнусь пісень тужливих струн?
Загасну, бідний, я в неволі!
Тугу мою й печаль мою
Про волю давнішню і долю
Німим стінам передаю.
Моєї б стогони печалі
І ланцюгів іржавих звук
Святі, о, вітри, ви домчали
На батьківщину без потуг
І в мирній кущі повторили,
Де батько й матінка моя
Мене леліяли, любили!
Брати ж? О, грішниця сім’я!
Іноплемінникам за злато
Від стад, єлею і вина
Ви рідного збулися брата,
Як на заклання шлють овна.
О боже, боже Іудеї,
Землі творителю благий,
Прости їм, рідним лиходіям,
Мені ж покірливість пошли!»
Т. Шевченко. Слепая. На украинском языке
© Copyright: Михаил Низовцов, 2011
Свидетельство о публикации №111050303344
Свидетельство о публикации №111050303344
Рецензии