С. Есенин. Листья падают... На украинском языке
Листя падає, листя падає.
Стогне вітер,
Напружує слух.
Чи хто серце порадує?
Хто його заспокоїть, мій друг?
І з підпухлими віками
Я на місяць дивлюсь, не зморгну.
А півні знову прокукурікали
У заосінену тишину.
Переддосвітнє. Синє. І вранішнє.
І літаючих зір благодать.
Загадати я зміг би бажаннячко,
От яке – і думки не сверблять.
Що бажати: життя – ношу в гривеньку,
Клянучи долю і дім давно?
Я хотів би тепер вродливеньку
Стріти дівчину під вікном.
Щоб з очами вона волошковими
Лиш мені –
А комусь – не бути! –
Словами і почуттями новими
Заспокоїла серце й груди.
Комусь є біла місячність дурістю,
Я таланом хвалюся – успів,
Над піснями не танув, не млів
І з чужою веселою юністю
Про свою – не було – не жалів.
Свидетельство о публикации №111050301172