Я розіб'ю своє кохання
Неначе келих з кришталю.
Його уламками, в останнє,
Поріжу серце без жалю.
Під ноги іскрами розсиплю
І прогуляюсь босоніж....
Нехай не зараз - потім звикну
До лез тих, гострих наче ніж.
Запам'ятаю болі спалах -
У підсвідомості немов....
То не кришталь летів на ганок -
То з сумом кинули любов.
Кінець Ромео і Джульєтті...
Як передбачлив був Шекспір,
Який складаючи сонети,
Зберіг Монтеккі з Капулєтті,
Але ж героїв - погубив.
Не ті поети і герої -
В наш час їх просто не знайти!
Бо вони зрадили любові,
Яка на ганку все лежить...
То вже розбив своє кохання.
Неначе келих з кришталю.
Його уламками... до рання
Все ріжу серце без жалю.
До рання
© Copyright: Алексей Мироноф, 2011
Свидетельство о публикации №111050207313
Свидетельство о публикации №111050207313
Рецензии
Дякую, Любов, за теплий відгук! З посмішкою, Олексій)
Алексей Мироноф 16.05.2015 14:45 Заявить о нарушении
Алексей Мироноф 16.05.2015 14:45 Заявить о нарушении