Коли в життi все шкереберть, навкiс...

Коли в житті
           все шкереберть,
                навкіс,
Коли надія опускає руки,
Рятує хміль твоїх гріховних кіс,
Із травнів тих,
         де в цвіті завжди луки!

Хвала коханню,
             що зціля,
                живить
Незнаним трунком,
               доторком,
                бровою,
Що дарувало непогасну мить,
Зустрівшись,
         не розстатися з тобою.


Рецензии
Незнаним трунком, доторком, бровою...
Марення в розумі моїм чи ні?
Що коїться з моєю головою?
Летять-летять роки мої і дні.

Роки турботи, розпачу і болі,
А, може, я чогось не добачав?
Була надія, та боявся волі...
А потім в сні твоє ім'я кричав.

Роки пройшли, як миттю пролетіли.
Твоє заміжжя не дало розмах.
Всі подумки мої осиротіли.
Ні сина, ані саду, тільки дах...

Незнаним трунком, доторком, бровою...
Вже пізно йти дорогою новою.

Дякую за натхнення!

Людмила Дзвонок   07.06.2011 00:00     Заявить о нарушении
Чудовий відгук... А вірш у Вас славний, зворушив...

Вячеслав Романовський   08.06.2011 22:03   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.