Чужий бiль

«Ху-до  тут!» -  одуд  гучно  кричав,
На  сусідськім  усівшись  заборі.
Я  в  полегшенні  тільки  мовчав:
Птах  не  вибрав-таки  мого  двору.

А  чужий  біль – і  є  він  чужий.
Вдячний  Богу,  зі  мной  все  минулось.
Тільки  що  ж,  моє  серце,  скажи,
Ти  від  звістки  пташиной  здригнулось?

Так  мабуть  нагадало  про  те,
Що  втішатись  байками  доволі...
Як  чужих  не  буває  дітей,
Не  буває  чужого  і  болю.

---


Рецензии
Как хорошо написано! Одну только фразу не поняла:
"Так мабуть нагадало про те,
Що втішатись байками доволі..."
но всё равно мне понравилось.
Счастья Вам!

Тася Бегонская   27.06.2011 12:47     Заявить о нарушении
Большое спасибо за такие тёплые слова, Тася. Приятно, что удалось
коснуться человеческих эмоций. Что касается "непонятного"... Серце
здригнулось від звістки... і цим нагадало, що чужого болю не буває, а
моє попереднє стведження, що чужий біль - і є він чужий, цє байка, бо
ЧУЖОГО болю не буває.
Большое спасибо за посещение моей странички. Всех Вам земных благ.

Искренне, -

Анатолий Павленко   27.06.2011 17:32   Заявить о нарушении