…Голуб залицявся до голубки,
вуркотів: «Мені віддайся, любко!»
А вона тікала, склавши крила,
не давала доступу до тіла.
– Щоб мене міг за дружину мати,
ти збудуй гніздо на три кімнати!
Ще й на дубі, десь за містом, дачу
ти придбай. Тоді ж бо я побачу
Що слова твої – то не полова!
І потому неодноразово
Я кохать себе тобі дозволю
де, коли і як, мій друже, зволиш.
Бо як чоловік бажає тіло,
то байки складає він уміло!
Але так, як тануть роси зранку,
ті кудись зникають обіцянки...
Голуб голубицю мовчки слухав,
шию кігтем в роздумах почухав.
Потім відвернувся й мовив тихо:
– Тут - облом. Піду до горобчихи…
2011
Про голуба
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111050107081
Свидетельство о публикации №111050107081
Рецензии