***
(Перекладено на українську з С. Єсеніна)
Дорога, присядьмо поряд,
В очі глянь мені, як другу.
Почуттів під тихий погляд
Хочу чути завірюху.
Позолота ця осіння,
І ця прядка кіс білястих –
Все з'явилось, як спасіння
Неспокійного гульвіси.
Я давно мій край оставив,
Де цвітуть луги і хащі.
У міській і гіркій славі
Жити я хотів пропащим.
Я хотів, відвикло б серце
Пам'ятати сад і літо,
Де під жаб'ячий дзвін скерцо
Я зростив себе поетом.
Там тепер така ще осінь…
Клен і липи в вікна влазять,
Гілки лапами заносять,
Тих шукають, хто у згадці.
Їх давно нема на світі.
Цвинтар, місяць з неба в млості
На хрестах промінням мітить.
Ми до них й прийдемо в гості.
Відживемо всі тривоги,
Перейдемо під ті ж кущі.
Хай хвилясті всі дороги
Тільки радість ллють живущим.
Дорога, присядь же поряд,
В очі глянь мені, як другу.
Почуттів під тихий погляд
Хочу чути завірюху.
С. Есенин. Дорогая, сядем... На украинском языке
© Copyright: Михаил Низовцов, 2011
Свидетельство о публикации №111050101567
Свидетельство о публикации №111050101567
Рецензии