б льше не треба буде

я знаю що я неймовірно вперта
у душі напівмертва
і скалічена
незрозумілими мені подіями
дівчина
з косами-зміями

я знаю що в мені багато суперечностей
безпідставних недоречностей
і бруду
важко пережитого дитинства
кукла-вуду
я у листі твого безчинства

я знаю що я у закупореній плящці симульованого болю
та й годі
і коли він виривається на волю
я хничу
згадую твої поцілунки руки та ночі
мені не личать
розтрьопана зачіска і заплакані очі
ти мені казав

бо знав
що я чіпляюся за тебе мов білка
коли ловить найближчу гілку
обдуруючи закони гравітації
прямуючи до незайманої станції
під гучні авації
теж сфабриковані

я знаю що мої дороги незаасфальтовані
і я виявлю щось справжнє раптово
і знову

знайду свою тишу
свій упорядкований безлад
свій невиправний характер і шлях

p.s.

і більше не треба буде

чіплятися за тебе
аби за щось триматись
аби щось відчувати
бо важко не тоді коли боляче
а коли байдуже
коли в мені відсутня я
коли я мертва

більше не треба буде дивитися у твої голубі очі
я ненавиджу голубі очі