Пам’ять мов бавиться з нами –
В давні вертає літа...
Знов миє голову мама,
В косу волосся впліта.
Я, ще хлоп’ятко маленьке,
Серця приборкавши стук,
Збоку милуюсь тихенько
Витвором зморених рук.
Що то була за краса –
Мамина сива коса...
---
Мамина коса
© Copyright: Анатолий Павленко, 2011
Свидетельство о публикации №111042809190
Свидетельство о публикации №111042809190
Рецензии
Зворушливо до тремкого щему в душі...
Дякую, Анатолію! Щиро!
З глибокою повагою,
Валентина Чайковская 30.10.2011 08:13 • Заявить о нарушении
Дякую, Анатолію! Щиро!
З глибокою повагою,
Валентина Чайковская 30.10.2011 08:13 • Заявить о нарушении
Велике спасибі Вам за такі зворушливі слова. Мабуть, вірш вдався, бо
писалось про дійсно пережите почуття. Щиро вдячний за розуміння.
З теплом, -
Анатолий Павленко 31.10.2011 22:47 Заявить о нарушении
писалось про дійсно пережите почуття. Щиро вдячний за розуміння.
З теплом, -
Анатолий Павленко 31.10.2011 22:47 Заявить о нарушении