сірі сукні скидають тіні
шелест принишклих мережив
я так на хвилинку влетіла
а місяць роз’юшений стежив
в шпарину нещільних вікон
ілюзія миті і втоми
щоб було не так самітньо
бо одинокість судомить
харкотиння сухотної ночі
хвилин мінорна загроза
а ніч сатисфакції хоче
за адептів ударні дози
я так, лише на хвилину…
зникає між нами ковдра
душа довго не може без тіла
ще зарано до того одру…
лоскотність шифоновим шалом
ліпить пасма дощу на тілі
химерність керує балом
ще трохи і все зотліє…
дзвенять опустілі фужери
сукні сірі вбирають тіні
клеїть ранок світлі шпалери
повертаються душі у тіло
химерне
© Copyright: Фиолетта, 2011
Свидетельство о публикации №111042700845
Свидетельство о публикации №111042700845
Рецензии