Сни весни

У сни весни природа поринає,
у сни аж після довгої зими.
Весняні сни – це сонце ніжно сяє
і мариться: розтанули сніги.
 
Не мариться! Розтанули  вже всюди,
не мариться і сонце золоте.
Ідуть радіючи із посмішкою люди,
співає дзвінко птаство голосне.

Дрімає сіре небо. Щось наснилось
йому під час морозів й холодів
тривожне, тому плакати хотілось,
покликавши дощі на вихідні.

Та жовті смуги сонця розбудили
безкраї й сірі простори сумні,
і на блакить прозору відповіли
мільйони сонних посмішок з землі.

Ось солодко руде спить кошенятко.
Його колише ніжно вітерець.
А мама кицька стереже своє дитятко,
і носик йому гріє промінець.

В ласкавий сон поринув і ставочок.
Ввібравши в себе всю небесну синь,
примружив глибину грайливих очок.
І прокидатись надзвичайно лінь.

А поруч із ставком калюжі мутні
із карими очима розлились.
Їх погляди прощальні, незабутні,
бо зникнуть, теплі дні як почались.

Весна крокує краєм і природу
пробуджує та стелить килими
з яскравих трав, покращує погоду,
іде містами разом із людьми.