Зiзнання

Тихо, ніжно й підсвідомо
Я тягнусь чомусь до тебе,
Майже якось несвідомо,
В серці ти живеш у мене.
Мрію я тебе почути,
Мрію бачити тебе,
Й не люблю, повірь, я квіти,
Просто ти кохай мене.
Не важливо, завжди поруч,
Непомітно у думках,
Не праворуч, ні ліворуч,
Просто ти живеш у снах.
Ти не знаєш, що кохаю,
І тобі я не скажу,
Просто гордість дивну маю,
Серце в вузол зав'яжу.
Та й нічого б не змінилось,
Краще ти про це не знай,
Може більше б і не снилось
І не знала б я про рай!
Тепло стало, все цвіте,
А у мене мерзнуть руки,
Якось все в житті не те,
Заслужила я ці муки.
Заслужила не любов,
Я й сама все розумію,
Застигає в жилах кров,
Та я й жити і не вмію.
Я тобі бажаю щастя,
Щоб душа не сумувала,
Ну а я своє нещастя
Більш за всіх заслугувала!
Ти пробач дитячі вірші
І дитячі СМС,
Та такі як ми - ми гірші,
І тому страждаєм десь!
Я пишу... пишу для себе,
Краще ти це не читай,
І нема життя без тебе,
Ти і є для мене рай.
Сподіваюсь не побачиш
Цих таких моїх думок,
Й точно знаю, не заплачеш
І не зробиш перший крок!
Це не лист, і не послання,
Ода про моє життя,
Це самій собі зізнання
Про дивацкеє буття!