Не знаю, що сталось зі мною
І чому я такий сумний.
Казка, вкрита давниною,
Не йде мені із голови.
Холодне повітря темніє,
Поважно тече тихий Рейн,
Вершина гори бовваніє
На порозі вечірніх дверей.
Сидить найгарніша дівчина
В піднесеній вишині,
Блищать золоті намистини
І коси, також золоті.
Вона їх розчісує ніжно
Малим гребінцем золотим,
Співаючи гарно пісню
З мотивом складним, чарівним.
Моряк у маленькому човні,
Охоплений в дику печаль,
Не на рифи дивиться чорні -
В недосяжну високу даль.
Я знаю, накриє хвиля
І човен, і моряка.
І це своїм співом милим
Лорелея зробила сумна.
Генрих Гейне
Лорелея
© Copyright: Маруся Королёва, 2011
Свидетельство о публикации №111042706049
Свидетельство о публикации №111042706049
Рецензии
Приятно читается и приятно, что на украинском языке!
...понравилось!
Костя Крамар 27.04.2011 18:31 • Заявить о нарушении
...понравилось!
Костя Крамар 27.04.2011 18:31 • Заявить о нарушении
Спасибо за тёплый отклик. Мне тоже очень приятно.
Маруся Королёва 27.04.2011 18:40 Заявить о нарушении
Маруся Королёва 27.04.2011 18:40 Заявить о нарушении