ю

так датися у сподівання може лише Доля
сама пряла , не знаючи - кому
та Рід увесь , мов котик на покутті
у златокосся мурчиком тернув

так  одомів, так отриполив пілля
й не хіттю, а жагою до снаги
зайнявсь
у оці
дівичевоквітно

не розминуло
стрітимось коли?


Рецензии