Знову з неба дощик лиє,
Знову серце в грудях ниє,
Сірий колір навкруги,
Як не хочеться туди,
Де промокло все до нитки,
Де нема сухої плитки,
Де болото по коліна,
І в тумані вся країна.
Від дощу вже дах зриває,
Хмара сонечко ховає,
Та й воно уже не гріє,
Тільки світить, ледь жевріє.
Світ готується заснути,
Правильно, так має бути,
І хвороби дістають,
Людям жити не дають.
Це все осінь золота,
Доки не прийшла зима,
Світ жовтіє, світ сіріє,
І життя потроху гниє.
24. 10. 07.
Осiнь
© Copyright: Тарас Сенюк, 2011
Свидетельство о публикации №111042704581
Свидетельство о публикации №111042704581
Рецензии
Гарний вірш,осінь моя улюблена пора року.Треба ше жесті добавити,а може я помиляюсь.Молодець Сенюк.
Дуже Гровл Файний 24.09.2011 11:15 • Заявить о нарушении
Дуже Гровл Файний 24.09.2011 11:15 • Заявить о нарушении