Душа забута і покинута у прірву,
Вона тихенько помирає там,
Колись можливо я не знала міру,
А зараз я читаю по губам.
Колись кидала і робила як хотіла,
А зараз важко подивитися у світ,
Раніше все робила як уміла,
А зараз навкруги для мене лід.
І доки бачу тінь свою - я не одна,
Проте так тихо янгол помирає,
Ховаю очі, завжди я сумна,
І добре, що ніхто мене не знає.
У темряві, у тиші, у спокої,
Сиджу одна і тихо плачу,
Не знала долі я раніше отакої,
Але мабуть я пожинаю здачу!
Душа забута
© Copyright: Александра Салюк, 2011
Свидетельство о публикации №111042704522
Свидетельство о публикации №111042704522
Рецензии
"Але мабуть я пожинаю здачу!" - та нi!
Евгений Петрович Свидченко 27.04.2011 15:57 • Заявить о нарушении
Евгений Петрович Свидченко 27.04.2011 15:57 • Заявить о нарушении
Просто сегодня плохое настроение, завтра - хорошее...
Евгений Петрович Свидченко 27.04.2011 16:14 Заявить о нарушении
Евгений Петрович Свидченко 27.04.2011 16:14 Заявить о нарушении