Вечірнє сонце котиться донизу,
багрянець вечора рождає.
В желе малинове сідає і душу переповнює передчуттями...
І пуп'янки дерев і квітів як груди жінки бубнявіють.
І молоко любові прибуває.
І це тепло тотальне вибухає одразу цвітом всіх і вся.
Кульбаба, верби, абрикоси, алича:
це чисте золоте і біле.
Дівчата непорочні та жінки:
ще не отруєні, відкриті для любові, щирі
відкрили очі настіж і серця.
Кохайте їх, якщо для цього силу зберегли.
Ви лицарі?
Чи лиш вдаєте?
Чоловіки чи щось аморфне?
Весна іде, її не зупинити.
Кохайтеся, якщо цього Ви варті...
Кохайтеся, Друзi!
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111042407962
Свидетельство о публикации №111042407962
Рецензии