Що ж там на небі ?
Як там живеться ?
Потяг туди вже мені подається...
Думки в повітрі від холоду гинуть.
Чи Бог там, чи чорт мій потяг зустрінуть?
Яку мені прозу тепер готувати,
Чи кланятись гнучко, чи прямо стояти?
Я каявся вранці, що ніччю грішив,
Я ставив свічки за своїх ворогів.
Пробач мені Боже за палке кохання,
За віру мою чи її намагання.
Хоча, що на небі поки я не знаю.
Черговий вже дзвонить, вже час, від'їжджаю.
Життя — головна у людини потреба,
Але тільки почнеш — пора вже до неба.
На колії потяг кольору крові
Души чекає по графіку нові.
2010
Потяг
© Copyright: Сергей Гершкуль, 2011
Свидетельство о публикации №111042407626
Свидетельство о публикации №111042407626
Рецензии