…Із підошви землі повилазили паростки-цвяхи
Колють небо у ногу. Небо плаче солодким дощем.
Кропива молода оксамитними носовичками
Небу сльози втира. А дерева, немовби гарем
Молодих одалісок, прозорі вдягли пенюари.
І тюльпан-мікрофон у вітрів вимага інтерв’ю.
І біжать вдалечінь сіроплямні хмарки-ягуари,
Я ж у зошита сітку ручку-списа встромляю свою…
2011
Ти бачиш те саме?
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111042300765
Свидетельство о публикации №111042300765
Рецензии