стопкадр

Велика  чайна  хризантема,
Остання  із  останнього  букету,
В  стопкадрі  вицвілої  «Свеми»
До  болю  давнього  сюжету.

Чужого  міста  пил  і  запах,
Часом  затрута  таїна,
І  ситцеві  на  серці  лати,
На  скронях  –  срібна  сивина.

Сльози  застигла  пароксизма,
Хоч несолений  віск  свічі,-
Додасть  святковості  до  тризни,
Ти  лиш:  «Було..»  прошепочи.


Рецензии