стопкадр
Остання із останнього букету,
В стопкадрі вицвілої «Свеми»
До болю давнього сюжету.
Чужого міста пил і запах,
Часом затрута таїна,
І ситцеві на серці лати,
На скронях – срібна сивина.
Сльози застигла пароксизма,
Хоч несолений віск свічі,-
Додасть святковості до тризни,
Ти лиш: «Було..» прошепочи.
Свидетельство о публикации №111042307132