Друзям

О, юності п'янкої романтизм,
В той час досяжним выдавалось все.
У тей далекий, у вісімдесятий,
У клуб, на танці, пам'ять віднесе...
Співає  «Суса» хіт «А без Подола...»,
Веселий ритм йому лаба «Вован»,
Баси терзає старанно «Бацуля»,
Валєрка «Цурка» гепа в барабан...
На барабані – круто – «МЕЛОМАНИ».
I шаленіє весело бомонд...
Ні, не бомонд. – Словес таких не знали.
Ми весело й зухвало танцювали
Хто шейк, хто твіст, а може, хто й чарльстон...
Річками піт за пазуху стікав...
Курили всі. «Пегас», «Экспресс» і «Космос»,
Хтось (в джинсах) круто «Мальбором» воняв,
А пацанва смалила «папиросы»...
Хтось, десъ, у когось  «Беломора» « взяв»...
Вже тричі «... без Подола...» танцювали.
І це без тих вчорашніх аж  п'яти...
Світа... Півні вже втретє проспівали...
А зранку треба на роботу йти...
Та не біда. Палай, зоря ранкова,
Пробуджуючи потяг до життя!..
Не жаль років, відданих «Углепрому»,
Та жаль, що в юність не буває вороття...