Присвячується покинутим, обдуреним, знедоленим молодим дівчатам та жінкам...
Ти смієшся, а я плачу,
З тої клятої години,
Що примусила побачить
Ненароджену дитину.
Ти в моїй з’явився долі
Так зненацька й ненароком,
Щоб завдати більше болю,
Час мій згаять крок за кроком.
Теплим словом, обіцянням,
Звабив мене та й покинув,
Втік тихенько, без прощання
Та й назавжди потім згинув.
А під серцем же дитина,
(Звісно сором тяжко мучить)
І безгрішна, і не винна,
Та все ж тихо згинуть мусить.
Як з оцим я жити мушу-
Безутішно, гірко плачу,
Розтоптав зболілу душу,
Вкравши молодість дівчачу.
------------------
Ти смieшся, а я плачу
© Copyright: Фаина Янко, 2011
Свидетельство о публикации №111042209056
Свидетельство о публикации №111042209056
Рецензии
Уважаемая Фаина, пусть Ваша героиня не плачет безутешно! Просто не того полюбила! Это бывает!
Анна Петрова Агеева 06.12.2013 23:31 • Заявить о нарушении
Анна Петрова Агеева 06.12.2013 23:31 • Заявить о нарушении