Обніму я тебе легенько
І притисну отак, до себе.
Як люблю я тебе, рідненька,
Наче синьо-глибоке небо,
Наче сонце і наче вітер,
Що хитає дерева зранку.
Як усе, що я звик любити.
Ти – мій подих, що на світанку
Так легенько здіймає груди
І дарує наснагу жити.
А я завжди з тобою буду,
Якщо… будеш мене любити.
Подих
© Copyright: Александр Афонин 4, 2011
Свидетельство о публикации №111042207818
Свидетельство о публикации №111042207818
Рецензии