Саур Могила Миус-фронт

  На Савур  Могилі.             
                (Міус- фронт)
Вітер чеше, немов гребінцем,
Ковилу, що в степу виростає.
Розкажи ти, трава ковила,
Про все те, що й тепер пам’ ятаєш.

Розкажи про ті ночі і дні,
Де змішалося небо з землею,
Коли тут піднялись,як один,
Всі на захист Вітчизни своєї.

Ветеранів все рідші ряди,
Все їм тяжче на верх підніматись.
Не старіє солдат лиш один,
Що здійнявсь на горі з автоматом.

Нагороди дзвенять,як думки,
Сумно будять в душі почуття,
Повертають в ті давні роки,
Де йшли поряд і смерть,і життя.

Ось задуманий старий солдат,
Сивий зовсім,як ти, ковила,
Щось згадав, чи то рани болять,
І сльоза по щоці потекла.

Скільки тут полягло молодих,
Обнімаючи землю всім тілом,
Не дождалися  вдома на них,
В цім широкім степу їх могила.

Ось чому ти,трава ковила,
Стеблом стелешся,землю цілуєш,
Бо ти свідком смертей тих була,
За загиблими й зараз сумуєш.