Моему фортепиано. Из Леси Украинки

                Посвящаю перевод Ирочке Журавке
                http://www.stihi.ru/avtor/gyravka

               
Дружок мой давний! Я должна с тобою
Проститься нынче… и поверь, мне жаль!
С тобой делилась непростой судьбою,
Несла тебе и радость, и печаль…

И лишь тобой, дружочек давний, верный,
Мой детский мир наполнен был порой…
Как сяду за тебя я в час вечерний,
Воспоминаний хлынет целый рой!

Картина вновь встаёт: весь наш кружочек
Поёт, смеётся, просит гопака –
На клавишах стремительный веночек
Сплетает чья-то лёгкая рука…

Но кто рыдает в дальнем уголочке,
Чей плач, похожий на стрижа витьё?
Нет сил – с печалью справиться комочку…
Сдавило сердце горечью – чутьё…


Оригинал:

Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,
Пройшло життя дитячеє моє.
Як сяду при тобі я в час вечірній,
Багато спогадів тоді встає!

Картина повстає: зібравсь гурточок,
Провадить речі, і співа, й гука,
На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок
Чиясь весела виграва рука.

Та хто се плаче там, в другій хатині?
Чиє ридання стримане, тяжке?..
Несила тугу крить такій малій дитині,
Здавило серце почуття гірке.


На фото - Леся Украинка