Ти казав, моiм вiршам...

  Ти казав, моїм віршам
                бракує енергії джазу...
  Не зважай!
        Їм несила торкнутися навіть п`яти
  чи підошви Поезії!
                Поза сьогоднішнім часом
  хай ідуть собі пошепки...
                Їм вже недовго іти.
 
 
  Вони хворі на снід,
             на мою несучасну свідомість.
  Та не треба їм
              дефібрилятором груди пекти!
  Обпечи мені диханням штучним
                легені натомість.
  Я й без віршів тебе чаруватиму до німоти...
 
  3.01.04


Рецензии