В безодні оксамитового неба
спалахували зоряні вогні.
Я шепотіла злякано: "Не треба..."
А ти: "Благаю..." шепотів мені.
Незчулися, як ніченька минула,
і перший промінь в очі зазирнув.
П'яніючи від щастя, я заснула.
А ти, коханий?
Чом ти не заснув?
Коли важкі повіки розтулились,
тебе зі мною поруч не було.
Мов пташка в клітці, серденько забилось.
Мов полум'ям, у грудях запекло.
Але чомусь надія не зникала,
що повернешся, просто заблукав...
Я довго ще тебе тоді шукала.
А ти, коханий?
Ти мене шукав?
На жаль, я надто пізно зрозуміла,
вогонь твоїх пригадуючи слів,
що до нестями я тебе любила!
А ти, коханий...
...теж себе любив.
червень, 1996
Зрозумiла
© Copyright: Эллана, 2011
Свидетельство о публикации №111042109476
Свидетельство о публикации №111042109476
Рецензии