Умань
я навіки полюбила
твої шуми стоголосі
і вогнів твоїх колосся.
Рідне небо - неповторне!
Коли крила ніч розгорне,
місто ніби заливає
синь низького небокраю,
мріють зорі мерехтливі
про туманності вродливі,
дме непосидючий вітер
на рум'яні юні квіти,
по софіївських стежинах
між ялин минуле плине...
Величава, мов царівна,
Умань - сяюча, чарівна!
травень, 1995
Свидетельство о публикации №111042109398