Стихи январь-февраль, 2011. - рус. , укр

      *        *      *

Памяти Дж. Дудаева

Подставив солнцу бледную скулу,
рулит на взлет, бомбить Афган, "Бэкфайер".
Машина так себе - не спринтер, и не стайер,
но придана изменчивость крылу,
и это качество чеченцу за штурвалом
поможет стать советским генералом,
а после - горной нации отцом.

Похоже, тем, кто призван быть бойцом,
не важно - крест, звезду иль полумесяц
укрыла даль туманной паранджой.
Бойцу не разобраться в этой смеси, -
есть для того запросчик "свой-чужой".
Ему ж - нестись, меняя стреловидность,
раскручивая битвы карусель,
наращивая значимость, солидность,
и все сильнее превращаясь в цель.


                02.01.2011

    *          *       *

Воскресным зимним утром
шагаю сквозь село.
Оно под снежной пудрой
румянцем расцвело.   
И образ каждой хаты
как миг, неповторим, -
и дыма ароматом,
и всем житьем своим.

Когда же выйду в поле,
где речка за холмом,
собачий кант про волю
прокатится селом.
И в хоре том согласном
собак и собачат
от дисканта до баса
все партии звучат.


  05.01.2011.

    *       *       *
Подпись к женскому портрету..

Когда-то я была совершенной девочкой,
и мне нравился товарищ брата.
Я смотрела, как они учат физику, рисуют векторов стрелочки,
и мне больше ничего не нужно было когда-то.
Потом произошли некоторые изменения.
Я научилась погружаться в объятия нелюбимых.
Я попадала в огромный мир, совершала правильные движения,
в результате - холодным течением, обраткой Гольфстрима,
меня несло в хранилище опыта - Саргассово море.
И я, как самка угря, ощущала свою сопричасность
ко всему, что рождено в том туманном просторе,
где мужчины в белых рубашках сражаются за правду и ясность.

        07.01.2011.


   *         *         *


Весна. Зі школи хлопчик йде,
уважний, наче Божий янгол.
Іще нічого не цвіте,
але вже гілочок фаланги
зелені крапки буруньок
позначили. І в кроки часу,
як скрипки зойк в пульс контрабасу,
малий вставляє кожний крок.

А ось калюжа, що навік
ввійде у повість літ пречисту.
Там вже не хлопець, - чоловік,
вбрідає в море променисте.
Сьогодні ж сяйво й зморшки хвиль
в калюжі тішать Одісея.
Ще й дві цеглини, як дві скелі,
як знак майбутніх трудних миль.
 
Весна спускається з небес.
Від турка теплий дме зюйд-вест.
Будинку тінь. Бетонна туга.
І повз малого козарлюга,
що на собі поставив хрест,
пройшов з чекушкою до друга.

        22.02.2011.
   



     *        *        *

Бідним гуманітаріям, як селянам, завжди здається,
що старий шинкар Хронос їм недоливає.
Бідолагам невідомо, що spiritus часу не п'ється,
а створюється. Де, коли, ким? Не знаю. Ніхто не знає.
Бо час створюється, коли у відоме перетворюється невідоме.
Вряд чи це трапиться в піддержопері* чи іншій кав'ярні світу,
де богемі відоме все,  де дрижить знайоме
в зеленкуватих чарочках грізне золото аква віти.

* один з відомих богемних ганделиків Києва 60-70-их, поряд з Державною оперою.

       26.02.2011.